Повторні

4. Проміжні –замість депутатів, які достроково припинили свої повноваження

Повноваження народного депутата Укр. припиняються достроково:

1)у разі складення повноважень за його особистою заявою;

2)набуття законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3)визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4)припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;

5)смерті.

6)разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

Народні депутати України користуються депутатською недоторканістю, яка полягає у тому, що вони:

1) не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп,

2) не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу (тобто 300 депутатів).

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі і не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги, а припиняються одночасно із закінченням повноважень Верховної Ради України.

Для здійснення своїх функцій Верховна Рада України наділена повноваженнями, викладеними у ст.ст. 85, 92 Конституції.

Для реалізації законодавчої функції парламент наділений повноваженнями:

1) щодо прийняття законів, причому ст. 92 Конституції передбачає низку питань, які визначаються і встановлюються виключно законами.

2) внесення змін до Конституції України,

3) призначення всеукраїнського референдуму з питань про зміну території України,

4) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики,

5) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля,



6) надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсації (відміни) міжнародних договорів України.

Для реалізації установчої функції Верховна Рада наділена повноваженнями, які визначають участь парламенту України у формуванні органів державної влади та обрання посадових осіб.

1) призначення виборів (Президента України, позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, чергових і позачергових виборів до органів місцевого самоврядування);

2) надання згоди на призначення Президентом Прем’єр-міністра, голови Антимонопольного комітету України, голови Фонду державного майна України, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Генерального прокурора України;

3) призначення відповідних посадових осіб (голови та інших членів Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, половини складу Ради Національного банку України, половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, третини складу Конституційного Суду України) або за поданням Президента (голови Національного банку України, членів Центральної виборчої комісії),

4) також обрання суддів безстроково.

Для реалізації контрольної функції парламент наділений повноваженнями, пов’язаними із здійсненням парламентського контролю:

1) заслуховування щорічних і позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України,

2) усунення Президента з поста в порядку особливої процедури (імпічменту),

3) за діяльністю Кабінету Міністрів України, розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст. 87 Конституції Верховна Рада України за пропозицією не менш як 1/3 народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність уряду та прийняти резолюцію недовіри йому більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Наслідком прийняття такої резолюції є відставка Уряду.

4) можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України.

5) Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Він призначається строком на 5 років і ним може бути громадянин України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п’яти років проживає в Україні. Правовий статус цієї посадової особи визначається ст. 101 Конституції та Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.97.

6) Верховна Рада здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, а також приймає рішення щодо звіту про його виконання, затверджує рішення про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснює контроль за їх використанням. Від імені Верховної Ради України контроль за використанням коштів Державного бюджету України здійснює Рахункова палата, правовий статус якої зазначено у ст. 98 Конституції та Законі України «Про Рахункову палату» від 11.07.96.

Бюджетна функція ВРУ полягає у затвердженні Верховною Радою Державного бюджету України та внесення змін до нього. Ст. 95 Конституції передбачає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Також парламент наділений повноваженнями в галузі зовнішньої політики, оборони та безпеки,які знаходять відображення у праві оголошення за поданням Президента України стану війни й укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України, затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України, схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України, затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Верховна Рада України виконує й інші повноваження, до яких належать деякі повноваження щодо: самоорганізації (призначення на посаду та звільнення з посади посадових осіб Верховної Ради, керівника свого апарату, затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату); утворення і ліквідація районів, встановлення і зміни меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів; затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності.

Юридичною формою реалізації повноважень Верховної Ради є її акти. Насамперед це — закони. Також до актів належать постанови, заяви, звернення, декларації. Для прийняття цих нормативних актів потрібно, щоб їх підтримала більшість від конституційного складу парламенту. Діяльність, пов’язана зі створенням і прийняттям нових законів або їх зміною, проводиться із дотриманням певної процедури, яка називається законодавчим процесом.

І. Першим етапом законодавчого процесу є внесення законопроекту суб’єктами законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради. Цим правом наділені Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України і Національний банк України.

ІІ. Прийнятий до розгляду законопроект спочатку обговорюється в комітетах парламенту. Після цього законопроект проходить три читання безпосередньо на пленарних засіданнях Верховної Ради. При цьому під час першого читання законопроект обговорюється і схвалюється в цілому, під час другого — розглядається і схвалюється постатейно, під час третього — парламентарі можуть остаточно прийняти закон шляхом подачі не менше 226 голосів. Після цього закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

ІІІ. Президент України протягом 15 днів після отримання закону може його або підписати, беручи до виконання, та офіційно оприлюднюти, або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі, якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України.

ІV.Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як 2/3 від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів.

Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено у самому акті, але не раніше дня його опублікування.

Як колегіальний орган парламент має свою структуру. Так, Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України та його Першого заступника і заступника.

Голова Верховної Ради обирається Верховною Радою на строк її повноважень і веде засідання парламенту, організовує підготовку питань до розгляду на цих засіданнях, підписує акти, прийняті Верховною Радою України, представляє парламент у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав, організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, які віднесені до повноважень Верховної Ради України, у парламенті з числа депутатів створюються профільні комітети, які діють на постійній основі. Перелік комітетів, функціональна спрямованість їх діяльності визначаються самою Верховною Радою України з урахуванням важливості проблем державного, господарського, соціально-культурного будівництва, а також інших факторів об’єктивного характеру (наприклад, Комітет з питань правової політики, Комітет з питань фінансів і банківської діяльності, Комітет з питань промислової політики і підприємництва та інші — всього 2).

Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії для розробки, попереднього розгляду, доопрацювання проектів законів та інших актів, вивчення чи дослідження питань, віднесених до її компетенції.

Верховна Рада України у разі необхідності для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, може створювати тимчасові слідчі комісії. Для цього потрібно, щоб за таке рішення проголосувала не менш як 1/3 від конституційного складу Верховної Ради України. Варто зазначити, що висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Для забезпечення відстоювання своїх політичних та інших інтересів народні депутати можуть створювати депутатські групи (фракції), але за умови, що до складу кожної з них входить не менше 14 народних обранців. Депутат не може входити до складу більше ніж однієї зареєстрованої депутатської групи (фракції), хоча це і не є, на відміну від членства у певному комітеті, його обов’язком. Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до складу жодної депутатської групи (фракції).

Організаційну, технічну та іншу діяльність Верховної Ради України та її органів, народних депутатів України, зареєстрованих депутатських груп (фракцій) забезпечують Секретаріат Верховної Ради та Управління справами. Ці допоміжні органи складають апарат Верховної Ради України, в якому працює технічний персонал. Окрім того, з метою налагодження ефективної роботи парламенту функціонують Інститут законодавства Верховної Ради, Видавництво Верховної Ради. Офіційними друкованими органами парламенту є газета «Голос України» і журнал «Віче».

Організаційно-правовою формою діяльності Верховної Ради України є сесія, яка складається з пленарних засідань, роботи депутатів у комітетах та безпосередньо з виборцями.

За Регламентом сесії можуть бути чергові (починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року), позачергові(скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менше ніж 1/3 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України), надзвичайні(у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання).

Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на 30-й день після офіційного оголошення результатів виборів. У той же час Конституцією передбачено спеціальні можливості Президента України щодо дострокового припинення повноважень парламенту. Це можливе, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії парламенту пленарні засідання не можуть розпочатися. Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені в останні 6 місяців строку повноважень Президента України.

Наступною складовою механізму державної влади України є глава держави — Президент України. Інститут глави держави зустрічається практично у всіх країнах. В одних він є главою держави і очолює виконавчу владу (Білорусь, Узбекистан), в інших — лише главою держави (Іспанія, Росія, Болгарія). Іноді місце президента серед інших органів державної влади не визначається взагалі (Франція, ФРН). В Україні пост Президента був започаткований з прийняттям Закону України «Про заснування поста Президента Української РСР...» від 03.07.91. Спочатку Президент був найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади, а у 1995 р. з укладенням Конституційного Договору між Верховною Радою України і Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент дістав статус глави держави і глави виконавчої влади.

З прийняттям Конституції 1996 р. за Президентом України був закріплений статус глави держави, який виступає від її імені. Це знаходить відображення у тому, що Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент не входить безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умовах її поділу, узгоджене функціонування та взаємодію органів державної влади, що забезпечується наявністю як у сфері виконавчої, так і відповідно законодавчої та судової гілок влади[5]. Термін повноважень Президента в Україні становить 5 років. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента України. Особа, яка претендує на посаду Президента, повинна: бути громадянином України; досягти на момент виборів 35 років; мати право голосу; проживати в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років; володіти державною мовою. Порядок обрання Президента України визначається Законом України «Про вибори Президента України» від 05.03.99.

Новообраний Президент України вступає на пост з моменту складення присяги народові, до якої він приводиться Головою Конституційного Суду України на урочистому засіданні Верховної Ради України. Ця процедура повинна відбутися не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення Центральною виборчою комісією результатів виборів.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

Повноваження Президента України припиняються достроково:

1)у разі відставки, яка полягає у добровільному проголошенні Президентом особистої заяви про складення з себе повноважень на засіданні Верховної Ради України (ст. 109 Конституції);

2)неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, яке має бути встановлено на засіданні Верховної Ради України і підтверджено рішенням, прийнятим більше ніж 225 депутатами на підставі письмового подання Верховного Суду України — за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку (ст. 110 Конституції);

3)усунення з поста в порядку імпічменту у разі вчинення Президентом державної зради або іншого злочину;

Згідно із ст. 111 Конституції питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, висновки і пропозиції якої розглядаються на засіданні Верховної Ради України. За наявності підстав Верховна Рада України не менш як 2/3 від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як 3/4 від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

4)смерті.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України його обов’язки на період до обрання і вступу на пост нового Президента виконує Прем’єр-міністр України.

Центральним елементом правового статусу Президента України є його повноваження, які переважно згруповані у ст. 106 Конституції, розподіляються на:

— представницькі, до яких належать:

1) представлення держави в міжнародних відносинах, з

2) дійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави,

3) ведення переговорів та укладення міжнародних договорів України,

4) вирішення питання про визнання іноземних держав,

5) призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях,

6) прийом вірчих і відкличних грамот дипло­матичних представників іноземних держав.

7) Представляючи державу у внутрішніх відносинах, Президент забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави, звертається з посланнями до народу та з щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

— повноваження у сфері законодавчої влади полягають у:

1) призначенні всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України,

2) проголошенні всеукраїнського референдуму за народною ініціативою,

3) призначенні позачергових виборів до Верховної Ради України, у можливості припинення повноважень Верховної Ради України, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

4) право законодавчої ініціативи,

5) підпис законів, прийнятих Верховною Радою України,

6) право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

— повноваження у сфері виконавчої влади:

1) можливість призначення за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра України;

2) припинення повноваження Прем’єр-міністра України та прийняття рішення про його відставку,

3) призначення за поданням Прем’єр-міністра України та припиненні повноважень членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій;

4) призначення на посади та звільненні з посад за згодою Верховної Ради України голови Антимонопольного комітету України, голови Фонду державного майна України, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

5) скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

— повноваження у сфері судової влади полягають у:

1) призначенні третини складу Конституційного Суду України;

2) утворенні судів;

3) призначенні вперше на посаду професійного судді строком на 5 років.

4) Президент також має право здійснювати помилування;

— установчі повноваження щодо інших державних органів:

1) Президент призначає за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

2) призначає половину складу Ради Національного банку України;

3) призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

— повноваження у сфері національної безпеки і оборони:

1) Президент є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави,

2) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України;

3) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

4) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

Окремо у цьому зв’язку потрібно підкреслити те, що Президент очолює координаційний орган з питань національної безпеки і оборони — Раду національної безпеки і оборони України. Персональний склад Ради формує безпосередньо Президент. До складу Ради за посадою входять Прем’єр-міністр України, міністр оборони України, голова Служби безпеки України, міністр внутрішніх справ України, міністр закордонних справ України.

До інших повноважень Президента належать:

1) присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів та інших вищих спеціальних звань і класних чинів,

2) нагородження державними нагородами,

3) встановлення президентських відзнак та нагородження ними, п

4) приймання рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України,

5) про надання притулку в Україні.

Для реалізації цих повноважень Президент має право створювати у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Особливе значення сьогодні набула Адміністрація Президента, яка згідно з Указом Президента України 19.02.97, яким було затверджене Положення про цей орган, є постійно діючим органом, що утворюється Президентом України відповідно до Конституції України для забезпечення здійснення ним своїх повноважень як глави держави. Основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента. Структура Адміністрації Президента визначається згідно з Указом Президента від 29.12.99 з подальшими змінами.

З метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України, в цьому регіоні Президентом України утворюється і безпосередньо йому підпорядковується спеціальний державний орган — Представництво Президента України в АРК, яке очолює Постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим. Правовий статус цього органу визначається в Законі України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» від 02.03.00.

Втілення в юридичну форму рішень Президента України здійснюється через видання указів і розпоряджень, які є обов’язковими до виконання на всій території України. Певні акти Президента, видані в межах деяких повноважень, визначених у ч. 1, 4 ст. 106 Конституції проходять так звану процедуру контрасигнації,тобто скріплення його підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.


6477323725294814.html
6477359625713175.html
    PR.RU™